Добро повертає надію

Проєкт: Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні.

Історії людей

Історії людей, які отримали допомогу в рамках проєкту, що реалізується у партнерстві з міжнародною організацією World Vision за фінансового сприяння USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance (BHA) та Acted.

Історії записані зі слів Світлани Бутучел, волонтерка проєкту в Баштанській громаді, Миколаївської області.

До реєстраційного столу підійшов літній чоловік з Херсонщини. Тремтячими руками взяв ручку. Застрибали схвильовані, нерівні літери на папері стандартної реєстраційної форми. Графа «сімейний стан». Забриніли скупі чоловічі сльози. Дружина та донька, які загинули від обстрілу, знову постали перед очима. Від хвилювання піднявся цукор. Волонтери, котрі бачили таке вже, мабуть, сотні разів, — сотий раз зібравшись, адже до цього неможливо звикнути, — допомогли заповнити форму. Вручили пакунок.

«В мене нема сенсу жити» — прошепотів чоловік…

Але від доторку добра — сенс жити зʼявляється. Хоча б на день, що триває. І вже це вартує зусиль. Зʼявляється надія вижити в страшних умовах, у яких опинилися мільйони українців. І все це чудово знають працівники та волонтери нашого фонду, котрі з 2014 року надають матеріальну, освітню та духовно-психологічну допомогу потерпілим від надзвичайних ситуацій та вразливим верствам населення. Жінка, котра прийшла до пункту видачі допомоги на Миколаївщині, тиждень перед тим поховала чоловіка. Й крізь біль, розпач і страх в її погляді зажевріла надія — «я виживу»…

Ще на початку вересня для отримання допомоги звернулася ще одна жінка — дружина військового, який вважався безвісти зниклим. В сімʼї троє діток. Останню дитину чоловік навіть не бачив. Дружина була саме вагітною, коли він пішов добровольцем захищати Україну. 

Жінка ділилася, що чекає коханого та вірить, що він повернеться живим, що батька чекають вдома троє діток. Усміхалася крізь сльози… Але у листопаді стало відомо, що чоловік загинув.

Жоден продуктовий чи гігієнічний набір не поверне дружині чоловіка, а дітям батька. Але це те, що потрібне осиротілим сімʼям щодня.

І це те, що каже їм: ви не самі у своєму горі, подвиг ваших рідних не забутий, він високо оцінений і поруч з вами люди великого серця, які готові вам допомагати.

Сім’я С. під час повномасштабного вторгнення залишилися на самоті. Єдиного сина в родині забрали в полон. Вже 600 днів, як про нього немає жодної звістки. Батьки з нетерпінням чекають повернення сина. Й коли слова втіхи безсилі — фізичний вимір турботи про самотніх стареньких чиїхось батьків, говорить іноді гучніше.

Вражає історія родини М. Під час повномасштабного вторгнення голови двох поколінь сімʼї — батько та зять — пішли захищати свою родину.

В Маріуполі, виконуючи бойові завдання, потрапили до полону. Рідні довгий час чекали звістки… Нарешті з полону повернувся батько. Молодшого чоловіка з родини М. немає досі. Чекають його повернення дружина та троє діток.

«Ця допомога — це справді велике добро для нас… — діляться сімʼя. — І ще, вияв людського тепла, уваги і турботи. А нам так цього бракує…»

Люди були сильно втішені допомозі та словам підтримки від волонтерів.

Родина Г. також дуже задоволена продуктовими та сімейними наборами. В сімʼї пʼятеро діток. Під час повномасштабного вторгнення люди були змушені залишити свій будинок та шукати з дітьми прихистку. Проєкт “Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні” передбачає видачу пакунків зосібна на кожного члена родини, а не одного набору на сімʼю.

«Ми навіть не сподівалися, що пакунок отримає кожен з нас! Ви в цьому унікальні, дякуємо…» — захоплено відгукувалися члени родини.

Такий підхід приємно вражає багатодітні родини. Тож і ця чергова сім’я, життя якої змінила війна, дуже вдячна за суттєву допомогу.

Про милосердя та благочиння кажуть різне. Хтось каже, що це діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу. Хтось, що це найвища форма людського існування. Але якими б не були означення, в милосерді та благочинні головне — активні дії. Щоб полегшити комусь страждання чи біду, щоб торкнутися душі добром. Адже саме це повертає людині сенс. Саме це дає надію. А іноді просто рятує.

Висловлюємо щиру вдячність World Vision та USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance за небайдужість до українського народу.