Історія пані Людмили: життя, перерване війною

Проєкт: Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні

Війна змусила мільйони українців покинути свої домівки, але Благодійний Фонд «Руки Милості» не залишає їх наодинці з труднощами. Ми хочемо розповісти вам історію Людмили Іванівни, яка до війни жила у місті Гуляйполе на Запоріжжі.

Пані Людмилі 56 років, і до лютого 2022 року її життя було наповнене працею та турботою про родину. «Жили ми в приватному будинку. Я працювала старшою медсестрою у школі-інтернаті для дітей з особливими потребами,» — розповідає жінка. Разом з чоловіком та його 84-річним батьком вони вели звичайне сільське життя: тримали невелике господарство, обробляли город.

Все змінилося 24 лютого. Донька Людмили Іванівни прибігла з криком про початок війни. Спочатку було важко повірити в реальність того, що відбувається. Жінка не могла уявити, що у 21 столітті може початися повномасштабна війна. Але реальність швидко увірвалася в їхнє життя. Вже на початку березня ситуація різко погіршилася. «Першого чи другого березня в нас пропало світло, газ і вода. А з третього березня почали по нас бити…» — розповідає пані Людмила.

Життя родини ставало небезпечнішим з кожним днем. Хоча спочатку вони сподівалися, що їхнє місто оминуть бойові дії, ситуація виявилася жорстокою. Родина намагалася підготуватися до найгіршого, але через малу дитину — онука, який був в гостях, не ризикували ховатися у підвалі. 8 березня сім’я прийняла важке рішення — відправити доньку з малюком до Запоріжжя, де було відносно спокійніше. Самі ж залишилися вдома через старенького дідуся, який відмовився їхати.

Попри війну, життя продовжувалося. Родина навіть посадила город, хоча вже не брали курчат і каченят. Але 26 квітня сталося те, чого вони так боялися — поблизу їхнього будинку збили ракету. «Я була в літній кухні, коли почула страшний вибух. Все затряслося, вікна повідкривалися. Виявилося, що метрах в ста від нас збили ракету,» — згадує пані Людмила з жахом.

Цей випадок став переломним моментом. Донька наполягала на евакуації, і врешті-решт родина погодилася виїхати. Рішення далося нелегко, особливо важко було старенькому дідусеві, який дуже хотів залишитися вдома.

Тепер сім’я живе в Запоріжжі. Їхній будинок у Гуляйполі постраждав від обстрілів, але Людмила Іванівна не втрачає надії колись повернутися додому.

Історія пані Людмили — одна з мільйонів, що показує, як війна змінила життя звичайних українців. Зараз жінка намагається пристосуватися до нового життя, долаючи чимало перешкод. Через пережитий стрес здоров’я Людмили Іванівни погіршилося. Вона отримала другу групу інвалідності, у неї виявили цукровий діабет та гіпертонію.

Фінансова ситуація родини також складна — пенсії та допомоги ледве вистачає на ліки, тому допомога Благодійного Фонду «Руки Милості» стала справжнім порятунком. «Дуже вони нам корисні були. Такі доречні були гроші,» — з вдячністю говорить жінка.

Історія пані Людмили — приклад стійкості українців, які продовжують вірити у краще майбутнє. Ми вдячні всім, хто допомагає підтримувати таких людей, як вона та її родина. Особлива подяка World Vision International, USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance (BHA) та Acted за фінансову підтримку. Завдяки вам ми можемо продовжувати нашу роботу.

Разом ми наближаємо той день, коли кожен зможе повернутися додому і жити мирним життям.