Коли життя ділиться на До і Після

Проєкт: Підвищення життєстійкості постраждалих від війни українців

Надія жила звичайним життям київської родини — чоловік, двоє дітей, улюблена робота. У неї був власний манікюрний салон, десятирічна Марійка ходила до школи, а шестирічний Йосип — до садочка. «Ми жили в щасливій родині», — згадує жінка той час, який тепер здається таким далеким.

24 лютого змінилося все. Надія, як і багато киян, розуміла небезпеку: «Я дивилася на карту і бачила, що вони хочуть зайти з боку Білорусі, це дуже близько до нас. В будь-якій війні ворог завжди хоче захопити столицю». Вона наполягла на тому, щоб вивезти дітей у безпечніше місце.

Родина виїхала до села, де було трохи спокійніше, хоча й там чули вибухи та бачили ракети. Чоловік, який захоплювався страйкболом, пробув з ними лише кілька днів. 26 лютого він повернувся до Києва, де разом з побратимами приєднався до українського легіону. «Йому сказали, що не треба, але вони з хлопцями все одно пішли», — тихо каже Надія.

«11 червня, Донецький напрямок… Вранці ми ще переписувалися, він написав, що виходить на завдання», — Надія на мить замовкає, згадуючи той день. Її чоловік з побратимами охороняли «дронщиків», збирали розвіддані про ворожі позиції. Після виконання завдання, коли поверталися назад, їхня машина підірвалася на протитанковій міні. З чотирьох людей у машині двоє загинули.

Надія намагається зробити все, щоб підтримати дітей. «Коли бачу, що засумували, завжди намагаюся їх відволікти — то жартом, то цікавою історією. Хоча й розумію, що біль нікуди не дінеться, важливо навчити дітей жити з цим далі», — ділиться мама.

Саме тому, коли Надія побачила в соціальних мережах інформацію про дитячі осередки Благодійного фонду «Руки Милості», одразу заповнила анкету. «Я читала відгуки інших мам, що там дуже гарний простір, з повагою та увагою ставляться до дітей. Розуміла, що дітям потрібне і спілкування, і розмови з психологом. Краще пропрацювати ці проблеми зараз, поки вони маленькі», — пояснює Надія своє рішення.

Перший візит перевершив усі очікування. «Ми з Йосипом прийшли просто подати документи, подивитися що і як. Але щойно зайшли… Син за дві секунди роздягнувся і побіг задоволений», — усміхається жінка. В осередку діти знайшли нових друзів, займалися творчістю: малювали, ліпили, брали участь у майстер-класах та вікторинах. «Все було настільки тепло та комфортно. Діти дивилися мультики, пили чай, спілкувалися», — згадує Надія.

Для батьків в осередку теж знайшлася підтримка. «Мені це дуже допомогло, особливо щодо спілкування з дітьми в побутовому плані», — розповідає жінка. Тут батьки можуть поділитися своїми переживаннями, отримати професійну пораду та просто відчути, що вони не самі.

Попри всі випробування, Надія не втрачає здатності мріяти. «Знаєте, я хочу стрибнути з парашутом, — несподівано зізнається вона. — Десь в Туреччині, де можна побачити й море, й гори». Можливо, ця мрія символічна — злетіти над болем, відчути свободу і побачити нові горизонти.

Благодійний Фонд «Руки Милості» продовжує створювати простір, де діти та їхні родини можуть відчути себе прийнятими та зрозумілими.

Ми глибоко вдячні всім, хто долучається до цієї важливої справи. Особлива подяка нашим партнерам – World Vision за фінансового сприяння Action Deutschland Hilft.

Якщо ви хочете дізнатися більше про наші дружні простори для дітей, завітайте на сторінку проєкту «Підвищення життєстійкості постраждалих від війни українців». Тут кожен знайде розуміння, підтримку та нових друзів.