Мрія про мир: історія родини з прифронтового села

Проєкт: Підвищення стійкості і захист продовольчої безпеки внутрішньо переміщених осіб на сході України.

Проєкт реалізується у партнерстві з міжнародною організацією World Vision за фінансового сприяння GIRO 555

П’ятдесят восьмирічна Антоніна з чоловіком до війни жили простим сільським життям. Пані Тоня доглядала господарство, а її чоловік працював трактористом. Вони тішилися життям і допомагали дітям.

Та в березні 2022 року все змінилося — село почали бомбити. Снаряди руйнували будинки, школу, церкву. «Земля ридала, гула вся. Такі вибухи, дуже страшно було. Нічого не чули, тільки вибухи» — ділиться Антоніна.

Проте, попри всі жахіття війни, подружжя до останнього не залишили рідного села. Тринадцятого березня їхню машину побило снарядами, вибило стекла, але, на щастя, мотор залишився цілим. Вони взяли документи й поїхали до родичів, щоб вирішити, куди рухатись далі.

Та навіть там, серед добрих людей, пані Тоня не могла стримати сліз: «Я ніколи не думала, що ми поїдемо через війну невідомо куди. Я сама завжди давала людям, а тепер хтось дає нам…»

У травні родина повернулася додому. Майже місяць жили без світла, та згодом життя почало налагоджуватися.

Проте війна розкидала рідних по світу. Син з сім’єю виїхав за кордон, а дочка від початку війни залишалася в Миколаєві. «Я плакала, просила, щоб поїхала звідти. Було так скрутно, що не було води та не було за що навіть хліба купити. Вони з чоловіком залишилися без роботи, бо всі робочі місця позакривалися», — зі смутком говорить жінка. Вона надсилала дочці гроші з власних збережень, адже розуміла, як їм важко.

Та навіть у найскрутніші часи люди не втрачали віри. Одного дня в село завітав фонд «Руки Милості» зі служителями церкви. Дві машини з причепами, наповнені продуктами та необхідними речами, стали справжнім порятунком для селян, які втратили майже все через війну. Зі сльозами на очах пані Тоня згадує той день: «Ми всі зібралися, а вони привезли нам так багато допомоги… Для нас, для мешканців села, ця підтримка була неоціненною».

Щиро дякуємо партнерам — міжнародній організації World Vision за фінансового сприяння GIRO 555, без вашої підтримки реалізація цього проєкту була б неможливою.

На завершення розмови ми запитали про її мрію. Відповідь була проста і глибока: «Я тільки мрію за те, щоб скоріше був мир, щоб всі були живі. Скільки на селі інвалідів повернулось… на паличках приходять, побиті. Щоб хлопці, дівчата, чоловіки поверталися додому — до своїх рідних».

Ця історія — про біль і страждання, але водночас — про незламність духу, взаємодопомогу і віру.

Благодійний фонд «Руки Милості» продовжує підтримувати постраждалих від війни. Тож долучаймося до добрих справ і не будьмо байдужими. Бо найцінніше — це людські життя і доброта в серцях.