Надія для тих, хто «не на часі»

Проєкт: Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні.

Історії людей

Історії людей, які отримали допомогу в рамках проєкту, що реалізується у партнерстві з міжнародною організацією World Vision за фінансового сприяння USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance (BHA) та Acted.

Історії записані зі слів Світлани Бутучел, волонтерка проєкту в Баштанській громаді, Миколаївської області.

В наш час є категорії потребуючих людей, котрі, як часто кажуть в часі війни, — «не на часі». Зібравши інформацію з установ соціального захисту, волонтери та працівники фонду вирішили посилено охопити, окрім звичних категорій, й людей золотого віку 70+ та інвалідів 1 і 2 груп. І, як діляться після цього працівники фонду, — більш чуйної та зворушливої групи знедолених годі шукати.

У вересні для отримання гуманітарної допомоги від фонду звернулася жінка похилого віку зі статусом ВПО з Херсонської області, яка поділилася своєю життєвою історією. Бабуся сама опікується двома онуками. Мама дітей померла давно. Батько займався вихованням дітей, але у цьому році захворів і помер. Жінка разом з онуками проживає у селі, недалеко від міста. Проживають у тимчасово орендованому будинку. Бабуся займається вихованням онуків та робить все для того, щоб діти мали все необхідне.

«Вони для мене — все. Та і я для них — все. Нікого, окрім мене, в них більше на світі нема» — ділилася жінка.

Черга з десятків охочих отримати допомогу того дня тягнулася із самого ранку до пізнього вечора. Старенька терпляче чекала. А далі тремтячими руками, втираючи похапцем сльози, приймала пакунки з допомогою. Вдома її чекають єдині рідні на світі — двоє онучат і сьогодні в їхній орендованій оселі буде радісно.

А Ганна Пилипівна проживає в місті Баштанка разом зі своїм чоловіком. Вони обоє пенсіонери. З початку війни, боїв в Баштанці та за її межами, під час постійних обстрілів — вони залишалися в місті. Та ще й прийняли до свого будинку старшу сестру Ганни Пилипівни, котра евакуювалася з окупованої Снігурівщини та допомагають їй досі. В січні 2023 року Ганна Пилипівна та її чоловік втратили доньку. Троє старших людей згуртувалися перед жахаючим обличчям великої війни, котра зовні. Та перед особистим горем втрати дитини, котре всередині їхнього дому.

«Пенсії вистачає лише на оплату комунальних послуг. Їжу купуємо найдешевшу. Смаколики? Ох, які смаколики, діточки…» — старенькі скрушно ділилися обставинами життя.

Мовчки, тихо, з очима повними сліз та вдячними посмішками на устах насолоджувалися кавою, чаєм та шоколадом, якими їх пригощали волонтери. Отримавши продуктові та гігієнічний набори, старенькі щиро дякували донору за настільки важливу та необхідну допомогу.

Оксана Іванівна теж мешканка Баштанки. Оксана Іванівна — людина з обмеженими фізичними можливостями. Жінка має інвалідність другої групи й великі складнощі з мобільністю. Через хронічну хворобу кісток Оксана Іванівна пересувається з допомогою двох палиць і майже не виходить з дому. Вона, як і багато інших людей з інвалідністю, котрих відвідали наші волонтери, потребувала особливої уваги.

«Ви, мабуть, ангели..? — пані Оксана втирала хустинкою сльози, що навернулися на очі. — Я не можу прийти самотужки, й не знаю куди, то ви самі прилетіли…»

Жінка була приємно вражена небайдужістю та щирістю гуманітарного персоналу, отримавши продуктовий та гігієнічний набори, котрі їй доставили просто додому.

Окремо зворушила категорія онкохворих. В людей, котрі витрачають всі свої фінанси, всі заощадження на боротьбу з важкою хворобою, — часто не залишається вже нічого на забезпечення базових потреб. В час війни увага суспільства прикута до інших верств населення, котрі безумовно цього заслуговують. Але онкохворі особливо гостро в такий час почувають себе покинутими та приреченими. Тож з величезною вдячністю вони отримували гуманітарну допомогу. Хай, окрім свого прямого призначення, ці подарунки стануть ще й тим позитивом, який так потрібен їм для одужання.

Загалом протягом 2 фази проєкту “Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні” продуктовими та гігієнічними наборами було охоплено понад 13000 осіб. Серед них були родини загиблих військових, сімʼї військовополонених та з контузіями різного ступеня, пенсіонери та інваліди, онкохворі та інші вразливі верстви населення.

«Мабуть, ми таки виживемо?» — довірливо та з надією заглядаючи в очі волонтерці, запитала одна з бабусь, міцно притиснувши до грудей пакунок з допомогою.

«Виживемо, бабусю. Ми всі неодмінно виживемо» — пообіцяла їй дівчина, якій миттю підступив клубок до горла. Але цього жодні з тих очей, котрі з надією шукають погляди своїх благодійників, не мають помітити…

Висловлюємо щиру вдячність World Vision та USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance за можливість допомагати народу України в такий нелегкий час.