Надія у важкі часи

Проєкт: Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні

У час, коли війна змінила життя мільйонів українців, Благодійний Фонд «Руки Милості» продовжує підтримувати тих, хто опинився у скруті. Сьогодні ми розповімо історії двох жінок з Миколаєва, які, як і багато інших, зіткнулися з випробуваннями війни.

Історія пані Валентини з Миколаєва

До 24 лютого життя пані Валентини було звичайним і розміреним. Вона працювала охоронцем у Миколаєві, мала свій усталений ритм життя. «Окрім роботи, більше нічим не займалася. Діти дорослі, проживають окремо. Є мати старенька, я за нею доглядаю», — розповідає жінка про своє довоєнне життя.

Але війна змінила все в одну мить. Валентина Петрівна згадує перші дні з тривогою: «Було дуже страшно, тому що з усіх сторін окупації». Їй довелося покинути рідний Миколаїв і переїхати до села в Миколаївської області. Це було нелегке рішення, але безпека була на першому місці.

На новому місці пані Валентина змогла влаштуватися на роботу бухгалтером у місцевій школі, але життя все одно було непростим. Саме в цей складний період жінка дізналася про можливість отримати допомогу від партнерів нашого фонду.

Коли допомога надійшла, пані Валентина змогла вирішити одну з найнагальніших проблем: «Дрова придбали,», — каже вона з полегшенням. Ця, здавалося б, проста річ стала для жінки справжнім порятунком. Тепло в домі — це не лише комфорт, але й здоров’я та безпека для неї та її старенької матері.

Попри всі труднощі, Валентина Петрівна не втрачає оптимізму. На запитання про мрії вона відповідає так, як зараз відповідають мільйони українців: «Мріємо про мир на землі. Щоб онуки жили у спокійній країні».

Історія мами та доньки з Миколаєва

До 24 лютого життя родини Альони та її 8-річної доньки було наповнене звичайними радощами: домашні клопоти, виховання дитини, гуртки та захоплення. Але все змінилося в одну мить, коли почалася війна.

«Було неймовірно страшно», — згадує Альона перші дні війни. «Ми живемо в багатоповерховому будинку, і сховища поруч не було. Ми з донькою виходили в тамбур, стелили ковдру. Я брала дитині якісь ігри, шашки. Сиділи там по п’ять годин, бо місто сильно обстрілювали».

Особливо важко було маленькій дівчинці. «Донька дуже тяжко переносила гучні звуки. Вона хвилювалася та уві сні голосно плакала щоночі». Серце матері розривалося від безпорадності перед страхом своєї дитини.

Саме через стан доньки родина вирішила евакуюватися. Їхній шлях був нелегким: спочатку до Рівного, потім до Словаччини, і нарешті — до батьків Альони у Березнегувате Миколаївської області.

Нове життя принесло нові виклики. «За травень донька три рази перехворіла,» — ділиться Альона з тривогою. «Ця фінансова допомога дуже допомогла в цьому плані. Ви знаєте, які зараз ціни на ліки».

Історії Валентини та Альони — це приклади незламності духу українців. Вони, як і мільйони інших, знайшли в собі сили пристосуватися до нових умов, продовжувати працювати та піклуватися про своїх близьких.

Кожна така історія надихає нас продовжувати нашу роботу, адже ми бачимо, як допомога може суттєво покращити чиєсь життя. Ми віримо, що разом, підтримуючи одне одного, подолаємо всі випробування і наблизимо день, коли мрія українців про мир стане дійсністю.

Завдяки нашому проєкту, станом на кінець травня, вже 14134 українців отримали грошову допомогу.

Щиро дякуємо World Vision International, USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance (BHA) та Acted за фінансову підтримку. Ваша допомога дозволяє нам продовжувати підтримувати тих, хто цього найбільше потребує.