Незламні матері України

Проєкт: Надання міжсекторальної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні

В Україні є багато історій, які показують стійкість та силу духу наших людей у час випробувань. Ми поділимося з вами розповідями про двох жінок з Царичанки Дніпропетровської області: Катерину Василівну та Ганну Ігорівну.

Катерині Василівні 73 роки. До війни вона вела спокійне сільське життя у власному будинку, доглядаючи за господарством. У пані Катерини велика родина — четверо дорослих дітей з власними сім’ями. Зараз жінка мешкає разом з донькою.

Початок війни приніс тривогу і невизначеність. Хоча родина розглядала можливість виїзду за кордон, Катерина Василівна та її чоловік вирішили залишитися. «Ні, ми будемо вдома, на своїй рідній землі. Що буде, те й буде,» — така була їхня тверда позиція.

Перші місяці війни виявилися надзвичайно напруженими для родини. «Ми сиділи на валізах. В принципі, валізи досі належно не розкладені, всі документи зібрані докупи,» — розповідає Надія. Невизначеність та постійна тривога стали частиною їхнього щоденного життя.

У цей складний час фінансова допомога від Благодійного Фонду «Руки Милості» стала для родини справжнім порятунком. Більшу частину коштів вони витратили на ліки та медичне обладнання для Катерини Василівни, яка страждає на цукровий діабет та гіпертонію. Завдяки цій підтримці родина змогла придбати новий глюкометр та тонометр, що дозволяє регулярно контролювати стан здоров’я жінки.

Попри всі випробування, Катерина Василівна не втрачає надії на краще майбутнє. Після смерті чоловіка жінка стала більш замкнутою, але її мрії залишаються незмінними — мир на землі та возз’єднання родини. Особливо вона хоче, щоб діти та внуки, які виїхали за кордон, повернулися додому. «Хочеться в сімейному колі побути, як кажуть, вогник в сім’ї,» — ділиться Надія прагненнями своєї матері. Ця проста мрія про тепло родинного кола особливо зворушлива в часи, коли війна розділила так багато українських сімей.

Ганна Ігорівна, 40-річна жителька Царичанки, вела типове сільське життя: разом з чоловіком виховувала трьох дітей у власному будинку, займалася господарством. «Свиней держали, кури були. Це було мирне життя. Троє дітей, і то не без роботи,» — згадує Ганна, підкреслюючи, що хоч офіційно і не працювала, але завжди мала багато справ по дому та з дітьми.

Початок війни приніс у життя родини Ганни тривогу і невизначеність. Хоча Царичанка не зазнала прямих обстрілів, постійні повітряні тривоги та новини про ракетні удари створювали атмосферу страху. «В нас більш паніка була… Просто все літає, ті ракети та постійні тривоги. Не знали де, що робить,» — розповідає жінка. Попри складну ситуацію, родина вирішила залишитися вдома. Думки про евакуацію були, адже сестра пані Ганни живе в Польщі, але вони не могли покинути літніх батьків.

Найбільшим випробуванням для Ганни Ігорівни стала втрата чоловіка. Він помер від хвороби серця три місяці тому, залишивши жінку самою з трьома дітьми. «Тепер з дітками осталися самі,» — каже Ганна, і в її голосі чується біль втрати.

У цей важкий час допомога від Благодійного Фонду «Руки Милості» стала для Ганни та її дітей справжнім порятунком. Особливо це важливо після втрати чоловіка, який був головним годувальником сім’ї. Пані Ганна дуже вдячна за цю підтримку, яка прийшла саме тоді, коли була найбільш потрібна.

Історії Катерини Василівни та Ганни Ігорівни показують, як українці знаходять сили жити далі навіть у найскладніших обставинах. Їхня стійкість та віра у краще майбутнє надихають і нагадують нам про важливість підтримки та єдності у важкі часи.

Ми щиро вдячні всім, хто допомагає підтримувати такі родини. Особлива подяка нашим партнерам — World Vision International, USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance (BHA) та Acted за фінансову підтримку. Завдяки вашій допомозі Благодійний Фонд «Руки Милості» може продовжувати свою роботу, даруючи не лише матеріальну допомогу, але й надію тим, хто її найбільше потребує.

Ваша підтримка — це внесок у майбутнє України, де кожна родина зможе жити у мирі та безпеці.