Дорога через втрату і надію: історії родин, які отримали підтримку

У межах проєкту «Надання міжсекторної гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні», який реалізує Благодійний фонд «Руки милості» у партнерстві з World Vision International за підтримки Уряду США, наша команда щодня зустрічає людей, чиї історії зворушують до глибини серця.

Ці історії — про втрату, відвагу і здатність триматися за життя, навіть коли звичний світ руйнується.

Сьогодні ми розповімо про дві пари літніх людей, для яких допомога стала не просто матеріальною підтримкою — а знаком, що вони не залишилися сам на сам із бідою.

Історія родини Скачко: подружжя, яке не здалося

Віктор Іванович та Ольга Петрівна — літнє подружжя із смт Степногірськ Запорізької області. У вересні вони змушені були залишити свою оселю. Обстріли стали настільки частими й близькими, що залишатися вдома означало наражати життя на смертельну небезпеку.

Не маючи транспорту, вони вирішили піти пішки. 15 кілометрів через поля, із невеликою тачкою, в яку поклали все, що могли взяти з собою. Під час переходу над ними завис ворожий дрон. Він вибухнув поруч — і лише випадковість врятувала їм життя: бойова частина відлетіла, а батарея вдарила чоловіка у ногу, не спричинивши серйозних травм. Так вони дійшли до села Веселянка, звідки їх евакуювали до Запоріжжя.

Це було нове життя з чистого аркуша. Без дому. Без речей. Без того, що будувалося десятиліттями.

Віктор Іванович досі зберігає батарею від того дрону як символ того, що вони вижили.

Сім’я отримала сімейний гігієнічний набір, який став важливою підтримкою в період адаптації: “Як пенсіонерам, нам дуже важко зараз купувати навіть найнеобхідніше. Все, що було в наборі — нам дуже стало в нагоді.” — говорить Ольга Петрівна.

Історія подружжя із прифронтового села: життя після втрати дому

Ще одна літня пара звернулася до нас у Запоріжжі. Вони також були змушені покинути рідне село через інтенсивні обстріли.

Під час реєстрації жінка не стримала сліз. Їхній будинок було знищено прямим ударом. Місця, де пройшло все життя, просто більше не існує.

Тепер вони орендують невелику квартиру в Запоріжжі — і намагаються звикнути до думки, що більше не мають того місця, де прожили все життя.

“Дуже страшно залишитися на старість без дому… Ми все життя там прожили, а тепер — нічого немає,” — каже жінка, стискаючи руку чоловіка.

Отриманий сімейний гігієнічний набір став для них справжньою підтримкою у цей важкий час. Як пенсіонерам, їм дуже складно купувати навіть найнеобхідніше, тому все, що було в наборі, стало для них великою допомогою у повсякденному житті:

“Ми втратили все. Але коли нам допомагають — ми розуміємо, що про нас пам’ятають. Це повертає силу жити далі,” — сказав чоловік.

Набір необхідних засобів став для них не лише матеріальною, але й емоційною підтримкою — нагадуванням, що вони не самі.

Разом ми створюємо простір для надії

Обидві історії — про втрати, що болять. Але також — про взаємну підтримку, про людяність, яка тримає в найважчі дні.

Коли ми передаємо допомогу — ми передаємо більше, ніж речі: ми повертаємо людям відчуття гідності, поваги та віри у майбутнє.

Ми вдячні кожному партнеру і кожному донору, завдяки якому ці історії мають продовження.

Разом — ми сильніші. Разом — ми ті, хто не залишає.

Дякуємо, що читаєте та підтримуєте нашу роботу.

Якщо ви хочете допомогти більше людей дізнатися про важливість гуманітарної підтримки — поділіться цією історією у соцмережах.

Проєкт реалізується завдяки підтримці американського народу через Уряд США, #КонсорціумРеагування, @‌Acted Ukraine, @‌World Vision Ukraine у співпраці з БФ “Руки милості”. Відповідальність за зміст несе БФ “Руки милості”, і він не обов’язково відображає погляди уряду США.

Разом ми можемо зробити більше. 💛